Історія рідного краю – це скарбниця досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом, що є нетлінним в сфері матеріальної та духовної культури; це і гіркі помилки минулого, знання і аналіз яких дасть можливість уникнути їх у майбутньому; це той своєрідний місточок, який зв’язує покоління минулі з сучасними і прийдешніми.

Точна дата заснування селища Закупне невідома. Орієнтовно — це початок XVIII століття. 

Про це писав Є.Сіцінський у своїй книзі «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт», яку було видано у 1895 році: «Закупна - при річці Смотрич, на версти 2 нижче с. Кутковець; з'явилася на початку XVIII століття на грунтах кутковецьких, чому відносно землеволодіння мала однакову долю з Кутківцями. У 1820 році тут налічувалося селян 44 душі чоловічої статі, нині - 462 душі обох статей, дворів - 58. Землі селянської громади - 185 десятин».

Закупно (Закупне) — українське слово, що означає куплений (-на). У слов'янських мовах існує також слово «закупно» (у купі), що означає хутір (невелике поселення).  Є кілька версій походжень цієї назви. Найточніша з усіх, на думку топонімів, пов’язана зі словом «купи». На території села знаходяться товтрові кряжі. Місцеве поселення називає ці кряжі, за їх конусоподібну форму – купами. Село, що виникло у цій місцевості, отримало назву Закупне, тобто за купами.

У 18 ст. Закупне належало разом з «гусятинським ключем» Потоцьким. З 1770 — покутинському старості — Каєтану Ковальковському (1740— ?). Донька Ковальковського Маріана (1770 — вийшла заміж за красноставського старосту —Августа Кіцького (1754–1824) і отримала ці села в посаг, таким чином Кутківці з Закупною перейшли до Кіцьких. Після смерті Йозефа Кіцького — до його брата Станіслава (1760–1811 Кутківці), одружений з Вікторією Тарновською (1760–1811Кутківці). Пізніше до його сина Яна Кіцького. Його донька вийшла заміж за Кучальського. Пізніше поселення були за борги виставлені на аукціон і їх купив Олександр Миколайович Виноградський.

Після входження до складу Радянської України Закупне довгий час було селом, яке відносилося до Кутковецької сільської ради. У 1925 р. в Закупному утворенo сільську раду. Статус селища міського типу отримало у 1972 році (селище виросло із села завдяки розробкам вапнякового кар'єру).

В 1906 р. в селі налічувалося 81 двір та 437 чоловік. До 1914 р. в селі не було школи, діти здобували освіту в однокласовому міністерському училищі в Кутківцях, яке було одним з найбільших сіл Вільховецької волості Подільської губернії. В 1912 р. з ініціативи земства почалося будівництво школи, яка була відкрита в 1914 р. На території Вільховецької волості не було медичного закладу, тому населення зверталося за допомогою до місцевих знахарів. З початком Першої свiтової війни з Закупної було мобілізовано 46 чоловік до дійової армії, з них 12 загинуло на фронті. У1915 в зв'язку з воєниими діями було почато будівництво залізниці  Ярмолинці — Гусятин через Закупне. З цього часу Закупне стає залізничною станцією.

Після утворення в березні 1923 р. Чемеровецького району була активізована діяльність партійного осередку. Грубе адміністрування сталінсько-комуністичного режиму примушувало населення до створення колгоспу. Так у 1930 на загальних зборах села було прийнято рішення створити колгосп. Господарство було названо «Нове життя». Першими членами колгоспу були: Забігайло М., Мельник Петро, Півхлопко У., Струс Іван, Марчак Павло, Горбатий Т. Першим головою колгоспу був Струс Василь Іванович. Насильницька колективізація отримала впертий опір мешканців Закупної. Щоб зламати опір населення заможніші оголошувалися куркулями і їх цілими родинами висилали за межі села. В цей час було вислано 11 сімей. Розкуркулення стосувалося сімей Мельника Миколи Павловича, Медецьких та ін. Та ці заходи не давали бажаних наслідків і нормативи поставок не виконувалися. Усі ці дії комуністичного режиму призвели до падіння господарства та штучного голоду. За спогадами Маламан: вижила дивом, їли гичку, мерзлу бузину, гнилу картоплю, підлітків брали у колгосп.

7 липня 1941 у Закупне ввійшли гітлерівські війська. Під час окупації на роботи до Німеччини було вивезено 14 чоловік. Жителі села були учасниками партизанського загону ім. «Чапаєва», командиром якого був комуніст М. Т. Тоскалюк, а комісаром Й. Й. Сирваровський. У березні 1944 партизанський загін з'єднався з регулярними частинами Червоної армії та брав участь у визволенні села та району. Закупне було 24 березня 1944 визволене підрозділом 10 Уральського добровольчого корпусу 4 танкової армії 1 Українського фронту від гітлерівської окупації. Сума збитків завдана німцями колгоспу Нове життя становила 5 611 654 крб, а мешканцям — 5 646 264 крб. В важких умовах доводилося відбудовувати господарство, не вистачало ні робочих рук, ні техніки, ні коштів. Як наслідок був невисокий урожай 1947р. — 8 ц. з гектару. У Закупному знаходиться пам'ятник з іменами полеглих у бойових діях мешканців села. За мужність та відвагу нагороджені 77 мешканців Закупної. Список жителів, які були вивезені під час війни на роботи до Німеччини.

1. Скоряк Ганна Костянтинівна
2. Чуба Марія Іванівна
3. Сокол Оксана
4. Горбата Марія Іванівна
5. Батареєва Марія Трохимівна
6. Серветник Валентина Іванівна
7. Шатровська Оксана Миколаївна
8. Починок Надія Григорівна
9. Попова Євгена Леонтіївна
10. Лисаківський Станіслав Вікентійович
11. Сіцінська Надія Онуфріївна
12. Товкацька Надія Андріївна
13. Маламан Людмила Григорівна
14. Скульський Сигизмунд

У 1950 були об'єднані Закупненський та Кутковецький колгоспи.

Добування вапняку на території села ведеться з 1929 р., а з 1966 року – переробка вапняку. Для робітників кар’єроуправління почалося будівництво житлових будинків. З 1959 – 1963 р.р. було здано п’ять двоповерхових будинків на вісім квартир кожний. З 1963р. по 1966 р. було здано ще п’ять будинків шістнадцятиквартирних, три з яких з усіма зручностями. В 1970 р. в робітничому селищі збудовано банно-пральний комбінат. Споруджено його на кошти Закупнянського кар’єру.

З 1962 року в селі працює дитсадок, також збудований на кошти кар’єроуправління. Ррозрахований на 105 місць.

З 1966 р. у Закупній почало діяти промислове підприємство — Кар'єроуправління. Воно переробляло вапняковий камінь і стало одним з найбільших в районі. У селищі — були вапняковий і комбікормовий заводи, кар'єроуправління.

В 1970 році розпочать будівництво Закупнянської школи.

24 вересня 1974 року – відкриття середньої школи в селищі. Школа розрахована на 640 учнів. Вартість будівництва школи – 500 тисяч карбованців, її корисна площа 3327 кв.м., має 14 кабінетів.

Школа ще зовсім молода. Першим директором був Коломієць В.М., його наступником Бутенко М.О., сьогоднішній директор Миськова Т.П. Детальну інформацію про школу можна прочитати на сайті Закупнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів:edu-zkp.at.ua.

Статус селища міського типу надано 1972 (селище виросло із села завдяки розробкам кам'яного кар'єру). 1978 p. — 1700 жителів.

В 90 -х рр. припинилась діяльність плодоовочевої перевалочної бази, вапнякового заводу, кооперативу «Гірник», а також значно знизилося виробництво комбікормового заводу, помінялася форма власності на Закупненському хлібоприймальному підприємстві, воно було переіменовано на відкрите акціонерне підприємство більше 50% акцій якого має с/т кооперетив «Летава». Все це позначилося на добробуті мешканців селища, багато залишилося без роботи. В 1996 в Закупній відбулася газифікація. В 1998 було відкрито ринок продовольчих та промислових товарів, який відбувається по четвергах.

Під час проведення земельної реформи до Закупненської селищної ради відійшло 182 га. орної землі та було утворено 3 фермерських господарства. Такими фермерами стали Марущак П. М., Петльовий П. П..