Походження назви Товтри.
Мало хто знає, що означає слово «Товтри». Що ж цікавого прикрито занавісом під цими назвами гір, що проходять через Поділля?
Розглянемо спочатку назву ТОВТРИ: Існує кілька інтерпретацій. 1) Одні виводять її з польського «гостроверхі скелі». 2) Інші вбачають в назві стародавнє польське «гірська кам'яна порода». 3) Але найбільш імовірно, що вона походить з латинського Tutrur mons, в свою чергу запозичена через фракійців у греків у значенні «кінець вістря», в розумінні «гострі вершини».
В польській мові переосмислене на «камені, галька, гірська кам'яна порода». Словаки переосмислили на «батько». Раніше Товтри вважали східними відрогами Карпат. Вони схожі до Словацьких Татрів — гірський масив, розміщений в центрі західних Карпат, тому ця назва дещо перекручена і поширилась на Товтри.
У народі поширена назва Товтр – Медобори, що означає від іллірійського «міжболоття або міжріччя». 1) За пахучі трави, що буйно вкривали схили цих гір, за напоєні квітковим нектаром долини, за щедрі врожаї меду, який тут добували, дістала ця місцевість милозвучну назву – Медобори. 2) Давня легенда доносить ще одну версію походження назви: Меда і Бор – батьки юного героя Здобислава, який врятував тутешній люд від темних сил – братів-Вітровіїв і Дивогляда. Коли Здобислав наздоганяв останнього, той втікав під землею, випинаючи з-під неї скелі. А там, де він зупинявся, щоб виглянути за своїм переслідувачем, залишились провалля і печери.
Товтра Німожна
В селищі Закупному є така гора, яка своїм пологим схилом переходить у поле. І називають її люди "Німожна". А легенда пояснює історію походження цієї назви так.
Давним-давно колись землі біля підніжжя гори належали панові. А гора була поросла високими соковитими травами і жителі села випасали на ній худобу. Пан заборонив селянам це робити. Існувала його заборона: "Не можна".
Але люди не слухали пана і ці слова пояснювали по-своєму - "Ні, можна!".
Так пояснюється виникнення назви гори.
Товтра Шибениця
Колись давно, в сиву давнину, на вершині гори стояв панський палац. І жили в ньому молода красива пані зі своїм чоловіком, який був досить багатим поміщиком, але старим і хворим. Пані покохала простого хлопця з села. І коли пана не було вдома, вона зустрічалась із коханим. Почуття їхні були щирими, але не тривалими. Пан одного літнього вечора застав їх на побаченні. Він повісив панночку, а сам підпалив свій дім і згорів у ньому. З тих пір люди обминають гору, як таку, що віщує біду і назвали її Шибениця.
Товтра «Замчисько» або «Замок»
На околиці села є гора під назвою «Замчисько» або «Замок», на якій за переказами колись було місто з укріпленнями – давньоруський град (XI cт.), бо узвишшя царювало над іншими пагорбами. Його було зруйновано татаро-монголами Солодовим Буняком. Жителі зруйнованого міста не захотіли селитися знову на тому ж місці на горі, а поселились в низу «в кутку». Звідки і пішла назва села Кутківці. На горі дійсно збереглись земляні насипи і сліди будівель.
У 1935 р. при видобутку каменю на горі Замок робітники випадково натрапили на два погреби-схованки. В одному з них лежав людський кістяк і старовинний посуд. Поблизу входу знайдено горщик із скарбом стародавніх монет. Невеликі гроти, печери відомі і зараз в скелях біля села. І, як звичайно, довкола них виникли численні легенди. Передамо одну із них записану із уст І.Г.Погомія, вчителя історії Кутковецької середньої школи, краєзнавця.
Пасли діти худобу в горах біля печер. З багатих домів і з бідних. Кинув багацький син шапку бідного в підземелля. Жаль тому стало шапки. Хоч і страшно, та поліз він униз її шукати. Спустився в печеру і побачив чотирьох ставних чоловіків. Сиділи вони за столом, обідали. Злякався пастушок, заплакав. Шапку віддали та ще й дозволили набрати чого хоче: чи черепків, чи золота, що під ногами розсипане було. Набрав хлопчик черепків і нагору виліз. Аж глядь – у шапці золото блищить. Побачили це багацькі діти – теж золота закортіло. Покидали свої шапки в печеру і самі – слідом за ними. А під землею золота набрали і з повними шапками нагору повилазили. І зразу вхід до печери завалився. Вхопилися за шапки – а в них самого череп’я повно.
Міцно сплелися в цій легенді елементи народних казок, побуту старого подільського села та давніх переказів про справедливих і щедрих опришків.
Товтра Баба
Знаходиться на межі сіл Івахнівці та Закупне. Нашим предкам вона здалеку показувалася як стара кремезна баба. Тому так її і до нашого часу називають.
