Місця, де говорить каміння...

Наші Подільські товтри — унікальна пам'ятка геологічного минулого, подібної якій немає у всій Європі. Бо тільки тут зносяться до неба вапнякові гори-стрімчаки, породжені  в глибинах прадавнього Сарматського моря.

П'ятнадцять-двадцять мільйонів років тому поверхня сучасного Поділля була вкрита водами внутрішнього Сарматського моря. На ділянках суші, завдяки м'якому, теплому клімату, пишно розвивалася субтропічна рослинність. Багатою і різноманітною була фауна і флора морських глибин. Протягом сотень тисяч років у теплих мілководних товщах існували і відмирали гігантські колонії коралів, водорості, моховатки, молюски та безліч інших морських організмів, їх рештки, разом з дрібними частинками гірських порід, поступово відкладалися, нашаровувалися вздовж узбережжя древнього моря, утворивши на протязі кількох сотень кілометрів величезний коралово-рифовий бар'єр. Коли внаслідок процесів Карпатського горотворення територія сучасного Поділля почала підніматися, море відступило на південний схід. А на його колишньому дні залишилася височіти довга гряда вапнякових гір, яку вчені називають тепер Подільськими товтрами.

До Подільських товтр нам, мешканцям селища Закупне, як кажуть у народі -  «рукою подати». З кожного двору можна побачити гори.

Для більшості людей тутешній вапняк - це лише сіре каміння, з якого можна отримати користь. Для тих, хто розуміється в геології, тут відкривається дивовижний світ рослин і тварин, які в давнину заселяли нашу землю.

Перевіримо? Йдемо в гори. По дорозі зупиняємося біля величних каменів. І, ніби на фантастичній машині часу переносимося в незапам’ятні епохи минулого. Ось камінь, весь із сплетених у тісний клубок гілочок, якихось чудернацьких на перший погляд трубочок, паростків, стебелець, а ось інший - колекція найрізноманітніших черепашок, зібраних в одному місці на камені , ось ще один – тут малесенькі черв’ячки , а тут, один великий . І навіть не віриться, що вони збереглися у прижиттєвому положені, і  їм 15 – 20 млн. років!

Розповімо про деякі наші знахідки.

Найлегше знайти мушлі молюсків. Вони найбільш поширені і найкраще контрастують з гірськими породами. У нас трапляються представники класів черевоногих і двостулкових, більшість з яких живуть і в сучасних морях. Гастроподи – черевоногі молюски. Сучасні тварини поширені в морях і на суші (равлики, слимаки). Щодо наших скам’янілих знахідок, то це морські молюски, вкриті спіральною черепашкою. Їх часто використовують для сувенірів.

Двостулкові молюски – переважно водні тварини. Серед поширених у сарматських породах мілководні устриці, мактри, глибоководні пектини та каменеточці. Останніх так називають, бо ці тварини можуть зариватися у вапняк та інші породи, які часто твердіші за їх панцир, завдяки розщеплюючій речовині, що виділяють її залози.

Привертають увагу споруди серпул (морських червів). Ці тварини прикріплюються до каменів і утворюють навколо свого тіла закручені трубки, які стають їхньою домівкою. З трубки виглядає лише передня частина тіла із жабрами. Серпули харчуються фільтруванням води. Власне їхні трубки чудово збереглися у викопному стані.

Серед каменів також можна знайти рештки губок і коралів. Губки примітивні тварини з м’язистими мішечкоподібним тілом, які ведуть прикріплений спосіб життя.

Корали, як і губки, є фільтраторами води. Вони вирізняються пористими утвореннями із зіркоподібними отворами. В сучасних морях корали – основні рифобудівники, однак у сарматі на нашій території вони зустрічаються відносно рідко.