Єдине місце, де живі дива,
Моє перо тут завжди пише тонко.
Це край, де завжди тлітиме весна.
І солов’ї співатимуть тут дзвінко.
Це пишний сад, маленька біла хата.
Шевченківська тополя і вітри.
Це край де вічно мліє запах свята,
Крізь дивний присмак нашої доби.
Тут завжди настрій чаю і варення,
Казок про правду й міфів про добро.
Це край мого єдиного натхнення,
Мій рідний дім не місто, а село.
Тут завжди найтепліше світять зорі,
Й цвітуть тюльпани травнем запашним.
Тут небо завжди нам здається морем,
А ми пливемо хвилями із ним.
Тут прізвища дідів на гордих стінах,
Над іскрами безсмертного вогню.
Всі ті, хто так безстрашно йшов по мінах,
До сонця Перемоги у бою.
Мій рідний край, село й далекі гори,
Єдине місце спокою душі.
Як би не било нас життєве море,
Ми тут завжди будемо молоді.
Степаник Юлія
учениця 11 класу Закупнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів
